Периферична дегенерація сітківки: симптоми та лікування

Периферичні зміни часто не впливають на центральну гостроту зору. Людина може довго не помічати проблему до огляду очного дна. Одні ділянки стоншення залишаються стабільними, інші створюють умови для розриву. Раптові спалахи, нові «мушки» чи тінь потребують термінової перевірки.

Що таке периферична дегенерація сітківки (ПВХРД)

Периферична дегенерація сітківки – це зміни у віддалених від центру ділянках світлочутливої оболонки ока. Вони пов’язані зі стоншенням тканини, порушенням живлення чи натягом з боку склоподібного тіла.

Де виникають зміни

Периферія слабше впливає на деталізацію центрального зображення. Тому навіть виражена периферична дистрофія сітківки ока часто не заважає читати чи працювати.

Термін периферична хоріоретинальна дегенерація описує ураження сітківки та прилеглої судинної оболонки. Формулювання хоріоретинальна дистрофія сітківки також вказує на зміни живлення тканин у цій зоні.

Чим відрізняються ПВХРД і ПВРД

Термін ПВХРД використовують для опису дистрофічних змін сітківки та прилеглих до неї структур ока. Периферична вітреоретинальна дистрофія виникає в зоні контакту зі склоподібним тілом.

Відповідь на питання що таке ПДС зазвичай стосується периферичної дистрофії сітківки. Точний варіант патології визначає офтальмолог після огляду очного дна.

Види периферичної дегенерації сітківки

Такі зміни відрізняються формою, глибиною та ризиком ускладнень. Не кожна дегенерація сітківки потребує лазерного лікування: рішення залежить від розривів і тракції.

Решітчаста та вітреоретинальні форми

Решітчаста дегенерація сітківки виглядає як видовжені стоншені смуги з білуватими судинами. Її виявляють приблизно у 6-10% людей, частіше при короткозорості.

Під час огляду лікар оцінює такі зміни:

1. решітчасті ділянки та «слід равлика»;
2. клапанні й округлі отвори;
3. вітреоретинальні тяжі з локальним натягом;
4. зони стоншення після травми чи запалення.

Периферична хоріоретинальна дистрофія має інший механізм, ніж зміни з вираженою тракцією. Особливої уваги потребують ділянки з отвором.

Пігментні та судинні зміни

Периферична дистрофія сітківки іноді має пігментовані межі й ознаки давнього процесу. Водночас пігментна дегенерація сітківки – окреме спадкове захворювання фоторецепторів, тому ці поняття не тотожні.

Дистрофія сітківки ока відрізняється від такої хвороби як Ангіопатія сітківки, пов’язаної зі змінами судин. Ризик вищий якщо є значна Міопія, травми та операції.

Симптоми: як розпізнати дегенерацію сітківки

Більшість периферичних змін перебігає без проявів. Ознаки частіше виникають, коли формується дефект або починається Відшарування сітківки.

Раптові зорові ефекти

Розрив сітківки симптоми має характерні: спалахи збоку, нові «мушки», темні крапки чи «павутиння». Іноді частину поля зору закриває завіса.

Термінової оцінки потребують такі ознаки:

1. серія світлових спалахів;
2. багато нових рухомих цяток;
3. темна смуга чи завіса;
4. випадіння частини поля зору;
5. раптове погіршення після удару.

Такі симптоми часто вказують на розрив чи початок відшарування. У цій ситуації важливо якнайшвидше пройти огляд очного дна, навіть якщо біль відсутній.

Чому розрив не болить

Розрив сітківки зазвичай не спричиняє болю, оскільки структура не має больових рецепторів. Через отвір рідина здатна проникнути під тканину та відокремити її від нижніх шарів.

Розрив сітківки ока означає локальний дефект, який ще не завжди супроводжується відшаруванням. Проте відкладати огляд небезпечно.

Кому варто бути особливо уважним

Периферична дегенерація сітківки обох очей потребує окремої оцінки правого та лівого ока. Висока міопія, спадковість, травми й відшарування на другому оці підвищують ризик.

На очне дно також впливають судинні захворювання очей, діабет і запальні процеси. Їх враховують під час діагностики.

Діагностика: як виявляють периферичну дегенерацію

Звичайна перевірка гостроти зору не показує стан крайніх відділів очного дна. Щоб виявити пошкодження сітківки ока, потрібен огляд через розширену зіницю.

Огляд периферії

Офтальмолог розширює зіницю краплями та досліджує ділянку спеціальною лінзою. За потреби застосовує склеральну депресію, щоб побачити важкодоступні ділянки.

Після обстеження зір зблизька тимчасово стає нечітким. До відновлення чіткості краще утриматися від керування авто.

Додаткові дослідження

Широкопольна фотографія фіксує зміни для порівняння. Оптична когерентна томографія корисна для центру, але не замінює огляду периферії.

При непрозорості оптичних середовищ призначають УЗД. Дрібні периферичні дефекти точніше видно під час офтальмоскопії.

Кому потрібен регулярний контроль

Планові огляди важливі при високій міопії, після травм і операцій. Частоту контролю ретинолог визначає індивідуально.

Перевірка зазвичай проходить у такій послідовності:

1. оцінка гостроти зору та рефракції;
2. розширення зіниці;
3. огляд центру й периферії;
4. фіксація небезпечних зон;
5. визначення дати наступного контролю.

Після завершення огляду офтальмолог пояснює, чи потрібне лікування, додаткове обстеження чи лише спостереження. Регулярність наступних перевірок залежить від типу змін і ризику ускладнень.

Лікування: лазерна коагуляція та профілактика відшарування

Стабільні безсимптомні зміни часто достатньо спостерігати. Лікування призначають при розривах, вираженій тракції та інших ознаках високого ризику.

Коли проводять лазерну коагуляцію

Коагуляція сітківки створює навколо небезпечної ділянки ряд точкових лазерних впливів. Після формування спайок вони обмежують проникнення рідини під внутрішню оболонку.

Процедуру розглядають при симптомному розриві, клапанному дефекті й небезпечній тракції. Лазер потрібен не при кожній решітчастій зміні.

Як проходить лікування

Втручання проводять через контактну лінзу після знеболення краплями. Після процедури можливе короткочасне затуманення.

Розрив сітківки ока лікування включає лазерну фотокоагуляцію чи кріоретинопексію, якщо відшарування ще не поширилося. При сформованому відшаруванні потрібна операція.

Як зменшити ризик відшарування

Регулярні огляди допомагають знайти небезпечну ділянку до втрати зору. Також важливо захищати очі від травм.

Причини відшарування сітківки включають розриви на тлі вікових змін склоподібного тіла, міопії, травм та операцій. Спалахи, нові «мушки» чи тінь – потрібна термінова консультація офтальмолога.

FAQ: відповіді на часті питання

1. Чи завжди ПВХРД погіршує зір?

Ні. Периферичні зміни часто не впливають на центральну чіткість і виявляються лише під час огляду очного дна.

2. Чи потрібно лікувати решітчасту дегенерацію?

Лазер потрібен не в кожному випадку. Рішення залежить від розривів, тракції, симптомів і ризику відшарування.

3. Чи можна займатися спортом при ПВХРД?

Допустиме навантаження визначає офтальмолог. У разі виявлення небезпечних змін травматичну діяльність варто тимчасово призупинити.

4. Як часто перевіряти периферію сітківки?

Графік залежить від типу дистрофії та супутніх ризиків. Офтальмолог визначає його після огляду очного дна.

5. Чи зникають «мушки» після лазера?

Лазер зміцнює ділянку навколо розриву, але не видаляє помутніння склоподібного тіла, які створюють цятки.

6. Чи буває ПВХРД лише на одному оці?

Так, зміни бувають однобічними й двобічними. Навіть без симптомів офтальмолог перевіряє периферію обох очей.